Жінки теж можуть бути героями України


Коли чуєш поширені міфи штибу “жінка іде на війну, щоб знайти мужика”, “бабі на фронті не місце, від неї самі проблеми” або зовсім уже гротескне “жінка не може бути командиром”, часом хочеться пожбурити чимось важким.
Але найкраще подібні міфи руйнуються перед обличчям історій. Живих і пронизливих. Адже, на щастя, свою ефективність у гарячих точках не слабка стать не слабко доводить вже четвертий рік поспіль.
Серед тих, хто присвятив себе війні — молодший лейтенант Вікторія Дворецька, вона ж “Дика”, останні півтора року — заступник командира роти вогневої підтримки батальйону “Айдар”.
Війна для неї почалася ще з Майдану, перед тим Віка працювала і навчалася у Київському національному торгово-економічному університеті за спеціальністю менеджер зовнішньоекономічної діяльності.
Пішовши на фронт одразу після Майдану, “Дика” провела там безвилазно 14 місяців.
Після контузії і поранення дівчина займалася опізнаванням загиблих побратимів та відправленням їх додому. Говорить – найтяжче на війні дається розлука з домом, адже там вона буває від сили 20–30 днів на рік.
Перемогою буде, коли окупантів не буде в Україні і ми відновимо свої кордони! – переконана боєць.
Олена МАКСИМЕНКО
Джерело:24tv.ua
Фото з архіву Вікторія Дворецька. Фонд “Повернись живим”
Відділ моніторингу Української Жіночої Варти