Олена Білецька – адвокатка, засновниця і голова громадської організації «Українська жіноча варта» – розповідає про проєкти жіночої підготовки та жінок в армії.
«Київський центр стресостійкості» продовжує просвітницький проєкт «Будь в ресурсі». Психологині та громадські лідерки в ефірі телеканалу «Київ» діляться досвідом відновлення життєвих ресурсів, соціальної підтримки та подолання безпекових викликів. Сьогодні – про навички виживання жінок у кризовій ситуації.
Про створення «Української жіночої варти»
‒ Я – мама, жінка, яка до війни мала різні бізнесові справи, була і є адвокаткою. З 2014 року зробила вибір допомагати жінкам отримувати знання і навички з безпеки. Бо, як на той час з’ясувалося, багато хто не знав, що робити у випадку кризової ситуації, у випадку вторгнення ворога. Таких жінок було дуже багато.
Спершу я дала оголошення про проведення певних навчань: загальна військова підготовка, самооборона, медицина, домедична підготовка. Потім стало зрозуміло, що треба створювати осередок, організацію. Дівчата, які долучалися, самі ініціювали, мовляв, давайте робити вже потужну на всю Україну організацію, оскільки запити про такі навчання йшли зі всіх куточків. І це був 2014, коли ще багато хто не знав, що насправді робити. Це стосувалось не тільки цивільних. Навіть професійні військові до кінця не розуміли, як воно все буде розвиватися. Ніхто не очікував, що ця війна триватиме так довго.
Ми зареєстрували організацію у 2014 році і почали створювати мережу жіночого руху опору по Україні. Основне завдання «Української жіночої варти» насамперед – це об’єднувати жінок, навчати їх і давати їм певні навички для виживання у кризовій ситуації.
Про організацію
‒ Із 2014 року в нас пройшли різні навчання понад 60 тисяч жінок. І, на мою думку, це ще мало. Бо, як показав досвід, цивільне населення у лютому 2022 не було готове до такого розвитку подій – ні психологічно, ні фізично. Не було певних навиків і готовності. Хоча чим більше ми підготовлені, тим більше у нас шансів вижити. Звісно, зрозуміти ворога – російську федерацію – це дуже важко. Але за цей час всі усвідомили, що це нелюди, і якогось співчуття або розуміння, що це жінка, або дитина, або просто людина, яка не причетна до армії, у них немає. Вони вбивають усіх, і їхнє основне завдання – це знищити українську націю.
«Українська жіноча варта» запрошує всіх жінок, хто ще не в нашій організації, долучитися. Ви можете бути в інших організаціях, але проходьте у нас навчання, будьте на зв’язку. 24 лютого мережа «Української жіночої варти» включилась дуже швидко, і ми виконували такі завдання і реалізовували такі місії, від яких дух перехоплює. Може з часом я буду розповідати про них як набутий досвід. Ми не тільки вміємо об’єднуватися в кризовій ситуації, ми можемо швидко реагувати на небезпеку.
Структура «Української жіночої варти» поділена на служби. У кожну з них може долучитися цивільна і виконати певну місію. Також є і мілітарна частина. У нас багато жінок, які пішли воювати, стали до лав Збройних сил України й виконують зараз завдання на передовій. Нині на фронті є різні професії і спеціальності. Жінки працюють і як медикині, і як військові, зокрема у стрілецьких напрямках, і як мінометниці.
Як змінилося ставлення до жінок в армії
‒ Із 2014 року багато чого змінилося. По-перше, самі жінки усвідомили, який вибір зробили, що армія – це не те місце, де можна одного дня встати і сказати «я заморилася, я пішла». Бо в 2014 було більше емоцій, на мою думку.
По-друге, всередині армії командири почали розуміти, що жінка на рівні з чоловіком може виконувати певні завдання і за якістю вони абсолютно не поступаються, а іноді буває й краще. Це ще поки не всі зміни, які я собі запланувала. І хоч ці процеси повільно рухаються, але є надія: настане час, коли у нас будуть пані генерали, й армія загалом буде справді розуміти, наскільки важливо, щоб жінка була її частиною і виконувала не лише статичну паперову роботу, яка також важлива, але й захищала нашу країну.
Я не можу публічно зараз заявляти, що воно [ставлення до жінок в армії] змінилося в кращий бік, але не можу й казати, що все так, як було у 2014-2016 роках. Перелік посад для жінок розширений. Ще багато треба виховувати, багато чого змінювати. Але від жінок, які вже воюють, є позитивні відгуки.
Що може дати жінці «Українська жіноча варта»
‒ Перше – це психологічний стан. Зуміти зібратися з думками і бути конструктивною, в ресурсі. Це дуже важливо на сьогодні. Тому що, як я бачу, більшість цивільних жінок, особливо ті, які долучились до підтримки Збройних сил України й волонтерять, майже всі вигоріли або вже на межі. Усім, хто в «Українській жіночій варті», ми допомагаємо психологічно. Із психологами, зокрема з Київським Центром стресостійкості, постійно проводимо різні заходи для жінок онлайн і офлайн для того, щоб тримати їх у ресурсі, робити діагностику, щоб вони емоційно не вигорали, не було цього ментального знищення себе.
Друге – це навчити жінок об’єднуватися і кооперуватися. Це непросто. Кризова ситуація нас змушує об’єднуватись, але все одно згодом ми починаємо самі собою якось рухатися. Тому жіноча варта – це про об’єднання зусиль. Я вчу жінок на всіх наших навчаннях знайомитись одна з одною і обмінюватися контактами, щоб розуміти, хто, де, в якому районі живе, щоб на випадок кризової ситуації могли одна одній допомогти. Це не тільки в Києві, в області, а й по всій Україні.
Наступне – це здобування навичок правильного способу мислення. Людина вчиться проводити аудит – де вона перебуває, хто поруч, хто ці люди. Ми вчимо жінок мати план на кожну ситуацію, на кожну якусь подію. Звісно, що спрогнозувати все неможливо, але заготовка якогось елементарного плану дій у жінки повинна бути. Тій, яка має ще й сім’ю, треба мати декілька варіантів плану дій. Ми вчимо робити ці плани, вміти їх реалізовувати, критично мислити. Це можуть бути різні ситуації – серед них і хімічні загрози, ядерні вибухи, пошкодження будівлі тощо.
Жінка має розуміти, що кризова ситуація може бути як загальною – на суспільство, так і персональною. У персональній ви повинні знати, що робити: як собі допомогти, до кого звернутися, і мати свою мережу жіночого руху опору «Української жіночої варти», яка прийде вам на допомогу.
Перелік навчань, які ми проводимо, дуже великий – це і самооборона, і ножовий бій, і домедична підготовка, і тактична медицина, і протимінна справа. І цей перелік не завершується. Навчань у нас багато. І залежно від території ми дивимося, що актуально, що проводити.
Також жіноча варта почала працювати в напрямку економічної безпеки. Ми створили проєкт «Бородянка УЖВ хаб», де вчимо жінок бути економічно незалежними й заробляти кошти. Тому що навіть те ж волонтерство виснажує, виносити з хати останнє – це не вихід для українок. Їхнє завдання – забезпечити себе. Коли ти забезпечений, ти більш комфортно себе почуваєш і за можливості допомагаєш армії або людям, які потребують. Коли ж ти працюєш на виснаження, то вже ніякий психолог не може допомогти, бо ти у всіх напрямках розбита і слабка. Тому жінку ми вчимо також бути сильною й самодостатньою лідеркою, яка не боїться брати відповідальність. Ну і надихаємо різними навчаннями рухатися вперед. Це теж дуже важливо.
Історія про те, як навчання УЖВ допомогло вижити під час окупації
‒ 24 лютого я була на 5-му місяці вагітності, ми залишились у Києві з родиною, оскільки я, завдяки нашим курсам, знала, як діяти. За декілька місяців до повномасштабного вторгнення ми почали проводити навчання «Виживання в місті під час бойових дій, надзвичайних ситуацій та інших катастроф». Це військовий курс, який ми адаптували для цивільних. За січень і неповний лютий його відвідали 2000 жінок – киянок і мешканок Київщини. Я дуже вдячна пану Бугрову (ректор КНУ ім. Шевченка) і пану Кличку за надані приміщення університету Шевченка і КМДА.
Щоб ви розуміли, тоді реєструвалось по півтори тисячі жінок на одне таке заняття. Наші жінки все-таки критично вміють мислити, вони – відповідальні й розуміли, що найперше треба розраховувати на себе, а далі, якщо допоможуть, то це великий бонус. Ми провели ці курси, і до сьогодні, буває, мені приходять повідомлення з вдячністю. Останнє мене взагалі вразило – написала дівчина, яка конспектувала наші навчання: «Я на цю інформацію, яка в зошиті, молилася і дякувала кожну хвилину вам. Я була 19 лютого на вашому навчанні з виживання в місті під час бойових дій і надзвичайних ситуацій у КМДА. Усе, що ви говорили, так і відбулося! І все, що ви радили, ми за таким же планом і рухались. Я врятувала не тільки себе, а майже весь будинок, багатоповерхівку, і тих людей, які залишилися. Коли сиділи в укриттях, то ми постійно його читали і вивчали».
На тих навчаннях, які ми встигли провести, перше, що ми вчили, це об’єднуватися і виживати в кризовій ситуації, складати план, як рухатися. Ми продовжуємо проводити ці навчання, і 21 липня у нас буде лекційне онлайн-навчання для всієї України. Тож запрошуємо, на сайті www.uavarta.org є вся інформація. Також є телеграм-канал «Жінка Варта», у фейсбуці наша сторінка «Українська Жіноча Варта». Чекатимемо всіх, хто ще не був на наших заняттях.
Курс про виживання в місті під час бойових дій і надзвичайних ситуацій виправдав ті зусилля, які я доклала, щоб його реалізувати, навіть більше, ніж я очікувала. У тому ж Ворзелі чи Ірпені всі дівчата, які були у нас на навчаннях досі дякують, бо завдяки йому вони зуміли вижити, коли була окупація.
Як інформаційна служба УЖВ поширює інформацію про війну в іноземних ЗМІ
‒ Торік 24 лютого в нас була створена інформаційна служба – за півтори доби ми зібрали півтори тисячі перекладачів, професійних волонтерів, які допомагали висвітлювати ситуацію в Україні 33 мовами. Зараз залишилися перекладачі 12 мов. Це приклад того, як дуже швидко спрацьовує мережа, коли є кризова ситуація, – створюються відповідні напрямки, залучаються відповідні координатори, які в них починають працювати.
Зібрався пул журналістів і всіх тих, хто міг писати або щось говорити, або знімати, готувати матеріали. З’явилися фахівці, які швидко могли ці матеріали професійно перекладати. І з’явилися люди, які вміли цю інформацію розповсюджувати, розкидати. Перші тижні, місяці зі мною постійно контактували всі міжнародні телеканали – CNN, BBC, італійські, німецькі журналісти. У нас була можливість одразу передавати туди ту інформацію, яку ми готуємо, щоб вони висвітлювали на своїх телеканалах.
Ми й сьогодні продовжуємо готувати щоденно матеріали про ситуацію в Україні, міжнародні ЗМІ отримують від нас цю розсилку. Усі настільки звикли, що кожного дня є ці матеріали, що, як десь якесь запізнення на пів години чи годину, то вже всі хвилюються. Хоча ми не є медійною організацією, але всі знають: у нас професійний якісний переклад.
Про плани УЖВ
‒ У наших планах продовжувати рухатися з нашими проєктами, створювати жіночі хаби, на базі яких будуть не лише проводитися різні навчання, а й психологічна підтримка, медичні консультації. Також будемо створювати різні проєкти з самозайнятості та економічної безпеки. Тож усіх небайдужих і всіх, хто може чимось бути корисним і допомагати в цьому напрямку, а також самих жінок, запрошую долучатися до жіночої варти.
Зв’язатися і написати у фейсбук чи на електронну пошту «Жіночої варти»: [email protected]. І можна на мій номер телефону писати в будь-який месенджер – 067 219 99 89.
«Київський центр стресостійкості» ‒ тренінгова платформа психологічної підтримки, пілотний проєкт міської влади та Ізраїльської Коаліції з роботи з травмою.
Телеграм канали:
