Категорії новин

«Докручуйте турнікет до першого матюка». Як «Українська жіноча варта» навчає жінок тактичної медицини

Навички з надання домедичної допомоги потрібні кожній цивільній людині. На жаль, живемо в такий час, коли небезпека постійно поруч. Ніхто не знає, коли прилетить ракета в будинок, чи почнеться атака шахедами. Наша задача — бути напоготові і навчитися хоча б накладати турнікет. “Українська жіноча варта” регулярно проводить навчання з тактичної медицини. Погляньмо, як це відбувається.

Ранок неділі. Киянки поспішають на Оболонь. Там «VcentriHub» мережа жіночого руху опору «Українська жіноча варта» проводить тренінг з тактичної медицини.

Стільці розставлені по периметру зали, по центру — пуфи. Організатори не очікували такої кількості учасниць. На навчання прийшла 81 учасниця.

«Зазвичай приходить десь третина зареєстрованих. А тут незвична активність. Це дуже радує», — каже, адвокатка, засновниця «Української жіночої варти» Олена Білецька.

Олена відзначила, що для виживання в кризових умовах важливим є чотири складники:

«Чотири принципи виживання: спосіб мислення, тактика, навички, і спорядження. Неправильний спосіб мислення, це коли людина досі ходить без аптечки, досі не вміє користуватися турнікетом, досі не має вогнегасника. Навички — це те, що ви вмієте, довели до автоматизму. І тут немає межі досконалості. Все забувається, тому час від часу треба поновлювати навички. Тактика — це план дій. На кожну кризову ситуацію складіть не просто план, а декілька варіантів, тому що один план може не спрацювати, бути неефективним або нереалістичним. Обговоріть плани з найближчим оточенням, щоб кожен знав, як діяти і яка відповідальність на нього покладається. Ще один важливий пункт — це спорядження. Але будь-яке спорядження без правильного способу мислення, плану і навичок — це купа брухту. У вас може бути найкрутіше спорядження, але воно не врятує вас, якщо ви не вмієте ним користуватися», — поділилась Олена Білецька.

Хочеш жити? Учись турнікет крутити

Інструкторка з тактичної медицини Марія вчить учасниць практикуму як правильно накладати турнікет. Наголошує на тому, що важливо, аби він був правильно попередньо складений, був у бойовій готовності, тоді його можна легко і швидко розкрити у кризовій ситуації. Турнікет накладається лише у разі масивної кровотечі і тільки на кінцівки.

«Кхрк, кхрк», — зарипіли застібки липучки на турнікетах в руках учасниць.

«Докручуйте турнікет до першого матюка, — пояснює інструкторка. — Буде дуже боляче, але не жалійте себе. Як ви навчитеся робити зараз, так і зробите у разі поранення».

Пробую і я. Коли дивилася на Марію здавалося, що все легко і просто. На практиці ж виходить не дуже. Стрижень-фіксатор бовтається то з одного боку, то з іншого. Намагаюсь налаштувати так, щоб зручно було крутити. Врешті виходить. Докручую, відчуваю біль. Стрижень обертається ще на півоберта і далі ніяк. Залишаю як є. Інструкторка перевіряє і говорить, що недокрутила. Треба було дужче затягнути сам ремінь. В реальних умовах недокручений турнікет — ризик втратити кінцівку. Якщо не перетиснути судину, кров збиратиметься біля турнікету і може призвести до некрозу тканин.

Далі завдання — накласти турнікет на поранену праву ногу.

“Повернутись набік, перекинути ногу, просунути турнікет пряжкою вперед, пропиляти, затягнути, закрутити”, — інструктує тренерка.

Я знову недокручую. Марія перевіряє, робить ще один оберт і тут я розумію, чому вона говорила про матюки, адже від болю дійсно вилітає лише нецензурщина.

Завдання ускладнюється — треба допомогти пораненій в умовах постійних обстрілів. Треба не просто накласти турнікет, а ще й уберегти себе. Важко тримати у голові одразу все: як розташуватися, щоб не бути мішенню, як накласти турнікет, як відтягти пораненого, щоб не нашкодити.

«Ви теж поранена, лягайте поруч», — дає команду інструкторка, бо учасниця тренінгу занадто високо тримала голову і в умовах обстрілу запросто могла бути ціллю. Тепер їй треба накласти турнікет не тільки людині поруч, а ще й собі, або чекати підмогу, але на це часу може не бути. У разі масивної кровотечі людина може стекти кров’ю за три хвилини.

Головне правило: свій турнікет — собі, а сусідів – сусідові.

Суть таких тренувань у тому, щоб відточити навички до автоматизму. Щоб у разі справжньої небезпеки не задумуватися про алгоритм дій, а чітко виконувати те, що врятує комусь, чи тобі життя.

«CAT», чи котик

У нас з сусідкою майже однакові турнікети. Починаємо порівнювати. На моєму є тиснення з назвою «CAT», на сусідчиному якісь інші літери, відрізняються кольором смужки на яких пишуть час накладання турнікета. Наші припущення підтверджує Марія і розповідає, як відрізнити оригінал від підробки:

«Має бути написано саме «CAT». Ніякі намальовані котики не підходять».

Загалом існує перелік американських сертифікованих турнікетів. Є непогані від українських виробників. Не всі мають відповідні сертифікати, але по якості не поступаються іноземним.

Від того, чи якісний турнікет залежить життя і збереження кінцівки пораненого.

Рятуємо «Васю»

Далі вчимося тампонувати рани під час вузлових поранень. Це коли кровотеча масивна, але в такому місці, куди турнікет не накладеш. Терпіти в собі бинт готовий манекен Вася. Насправді — це просто макет глибокої рани, на якій зручно проводити демонстрацію. Але інструктори жартома дали йому ім’я. Виявляється, що для успішного тампонування зайвим буде манікюр.

«З довгими нігтями успішно зробити тампонаж не вдасться», — каже інструкторка.

Охочі пробують заповнити рану кровоспинним бинтом. Важливо не просто заповнити рану, а притискати судину. У разі якщо рана вщент заповнена бинтом, а кровотеча не спинилася, виймаємо і починаємо все спочатку.

Далі інструкторка ділиться знаннями як діяти у разі зупинки дихання. Перше, що треба зробити — очистити ротову порожнину від твердих і рідких речовин. При очищенні дихальних шляхів бажано використовувати тільки власні пальці, обгорнувши бинтом. Використовувати тверді предмети не можна. А для тих, хто боїться, що постраждалий вкусить, є лайфхак: слід натиснути на місце з’єднання щелеп і тоді людина кусатиме власні щоки, а не пальці того, хто надає допомогу.

Кожен мусить мати навички з такмеду

Викладачка англійської мови Жанна Ель-Зомор прийшла на заняття вперше. Вона вважає, що такі знання мають бути в усіх. Жінка активно бере участь у практичних заняттях. Грає роль пораненої, яку треба евакуювати. Перше накладання турнікета їй не вдалося.

«Турнікет заплутався. Якби це була реальна ситуація, я б уже померла, — ділиться Жанна. — Я зрозуміла логіку, але тепер треба довести навичку до автоматизму, щоб включалась механічна пам’ять. Ми живемо в таких умовах, що кожна цивільна людина мусить не просто знати, що таке турнікет, а й як до нього підступитися. Такі тренінги, де можна попрактикуватися дуже потрібні. І варто таки зібрати аптечку вдома».

Ольга Манько, колишня тележурналістка, а нині фінансистка вважає, що під час війни навички з тактичної медицини для цивільних — просто маст хев. Тримати вдома аптечку за словами Ольги — це власна відповідальність. Турнікет жінка бачила раніше, але накладати спробувала вперше.

«Я думала, що буде дуже боляче і я себе жалітиму. Але ні, я не шкодувала себе і зробила все правильно. Від того як навчишся робити це в безпечних умовах залежить, чи зможеш зробити правильно у разі небезпеки для життя. Якщо є навичка, то більш імовірно, що руки згадають», — говорить Ольга.

А ще жінка збирається на курси з володіння зброєю. Організатори не пускають на полігон без курсу з тактичної медицини. Тому вміння надавати домедичну допомогу — це ще й стимул для розвитку і пропуск до інших курсів.

«Поки ми не на фронті, маємо по максимуму навчитися всього і підготувати себе до військових дій», — вважає Ольга Манько.

Наприкінці тренінгу учасниці дякують організаторкам.

«Прекрасний тренінг. Потрібні знання. Як би ще це все згадати у кризовій ситуації», — говорить хтось із учасниць на прощання.

Тут можна тільки порадити час від часу проходити тренінги з тактичної медицини і сподіватися, що ці навички ніколи не знадобляться.

Олена Кущенко

Більше інформації на сайті.

Додавайтеся у соціальних мережах:

Ukrainian Women’s Guard