Категорії новин

В бій ідуть одні жінки

«Командувати жінками значно легше, адже вони набагато пунктуальніші за нас, чоловіків, та й, чого приховувати, їхньому терпінню ми можемо лише позаздрити» – поділився своїми думками на сторінках газети «Народна армія» підполковник Ігор Кузьменков.
Служба українок в армії має деякі відмінності від іноземних колег-жінок: дівчат не залучають до нарядів внутрішньої й вартової служби, жінки не можуть бути командирами та обіймати ряд посад.
А решта все однаково: жінки в усіх арміях світу вирізняються виконавською дисципліною, менше піддаються спокусі алкоголем. Може, саме завдяки цьому жіночі показники у бойовій підготовці, на думку як офіцерів військового університету, так і інституту ВПС, вищі, ніж у чоловіків.

Спостерігаючи за дівчатами, які носять військову форму, вкотре переконуєшся, що не лише чоловікам личать погони. І як багато втратили запорозькі козаки, які не хотіли допускати жінок до свого війська.
У часи ж рівноправ’я чоловіків і жінок, обидві статі навчилися уживатися в армії. Навіть простежується певна закономірність: чим більше чоловіків хочуть уникнути військової служби, тим більше жінок прагнуть одягнути погони.
При зменшенні загальної чисельності військовослужбовців, чисельність жінок, що служать в армії має тенденцію до збільшення у всіх категоріях. Невдовзі Україна зможе мати армію, де жінок буде близько 50%, але це не означає, що гендерна рівність в армії буде нарешті досягнута.
Наразі в лавах сучасної української армії нараховується майже 19 000 жінок. У 2006р. жінки – офіцери складали 2, 25% від усього офіцерського складу, що свідчить низьку самореалізацію жінок в армії.
Як показують дослідження, жінки – військовослужбовці прагнуть до підтримки та схвалення свого вибору з боку соціуму. Служба в армії для багатьох жінок – зміцнення своїх позицій в першу чергу у власних очах.
Основними позитивними моментами у військовій службі жінок, за оцінками їх колег є:
– велика працездатність;
– внутрішня самодисципліна;
– відповідальність за доручену справу;
– професіоналізм.
Опитування, проведене серед жінок-військовослужбовців засвідчило, що понад 90% вважають, що сучасна жінка є активним членом суспільства. Варто відмітити, що жодна респондентка одностайно не зауважила на тому, що головною роллю жінки є ведення домашнього господарства. Більш того 49% жінок відповіли, що в першу чергу хотіли б турбуватися про власну кар’єру, а вже потім про родину. 62% жінок відповіли, що мають працювати через необхідність утримувати родину. Й жодна жінка не пішла працювати в армію через настанови свого чоловіка або наслідуючи приклад інших жінок.
Жінки підкреслюють, що на роботі для них дуже важливим є наявність дружнього колективу та гарних взаємовідносин із колегами. 70% опитаних жінок відповіли, що цілком задоволені власною професією та не бажають її змінювати.
Втім, не лише романтика професії кличе жінок до армії. Соціологічні дослідження свідчать і про інші причини. Жінка-військовослужбовець може вийти па пенсію через 25 років служби. Спокушає й стабільний заробіток. Україна нібито здійснила перехід до європейських стандартів у сфері оборони, але прикро розуміти, що жінки в армії продовжують виконувати роль «допоміжної сили» і не мають реальних рівних можливостей.
Результати опитування щодо рівня реалізованості жінок у службовій кар’єрі та подальших можливостей у проходженні служби дуже негативні. Вони свідчать, що більшість жінок – військовослужбовців скептично ставляться до престижу жінки – військовослужбовця у нашому суспільстві. Так, близько 32% військовослужбовців-жінок оцінюють його, як середній, біля 17% вважають, що він взагалі відсутній, ще 15% оцінюють його нижче середнього.
Консервативність Збройних Сил України сповільнює становлення гендерної політики та погіршує самореалізацію жінки в українській армії. Гендерна політика – це пріоритет демократії, і армія – першочергова державна установа, що має віддати належне рівності прав та можливостей статей, демонструючи справедливість у розподілі посад.

Джерело: zhinka-online.com.ua