Лариса Кобелянська — голова громадської ради МФО «Рівні Можливості», учасниця української делегації на історичній Пекінській конференції 1995 року. Сьогодні вона розповідає про свій особистий шлях до гендерної політики, значення Пекіна для світового жіночого руху та місце України в його історії.
— Ларисо, що привело вас у сферу прав жінок та гендерної рівності?
— Ця тема для мене дуже особиста. Моя історія почалася, коли я працювала в університеті й відчула складнощі в колективі й кар’єрному просуванні, пов’язані тільки з тим, що я жінка. Саме ця внутрішня біль стала рушійною силою. Я хотіла змінити цей порядок і для себе, і для інших жінок.
— На Пекінській конференції було ухвалено Пекінську платформу дій, яка визначила нові глобальні підходи до гендерної рівності. Розкажіть, у чому полягав її прорив.
— Вона стала ключовим документом, який перевернув світогляд міжнародної спільноти. Після Другої Світової війни, з розпадом колоніальної системи, міжнародне співтовариство почало приділяти увагу правам людини. Пізніше від людини абстрактної приступили до конкретних груп, зокрема жінок. Пекін уперше наголосив: жіночі питання — це не лише окремі закони, це частина ширшої гендерної політики, яка має інтегруватися у всі сфери державного управління. Це й назвали «гендер-мейнстрімінгом» — коли врахування специфічних потреб жінок і чоловіків, пронизує всі сфери. У світі це стало справжнім світоглядним переломом.
— А як щодо української делегації? Якою була атмосфера на конференції?
— Конференція була гігантською: тільки на Жіночий Форум прибули понад 30 тисяч учасниць. Відкриття відбувалося на стадіоні, а потім був тиждень безупинних воркшопів, де кожна з 12 сфер, визначених Пекінською платформою, обговорювалася у найдрібніших деталях. Дискусії були емоційними: деякі країни мали зовсім інші культурні норми,тож, важливим було нащупати, де закінчується традиція і починається право. Не можна сучасну матрицю світогляду накладати на ті часи.
— Однак, попри розбіжності, 189 держав зобов’язалися впроваджувати стратегії Пекінської платформи дій. Як можна пояснити цей факт?
— Авторитет ООН був тоді зовсім іншим. Потужнішим. Коли я працювала над імплементацією принципів Пекіну і казала в найвищих владних кабінетах, що це резолюція ООН, вони уважно слухали. І не лише слухали, а й розробляли відповідні програми. Іменем ООН у ті часи можна було досягти багато, це відкривало двері.
— Чому Пекінська платформа дій досі актуальна сьогодні?
— Пекінська платформа дій — це колосальна праця, яка визначила 12 ключових сфер для роботи, кожна з яких потребує адаптації на національному рівні. І це актуальним залишилося донині. За 30 років цей документ не змінювали, а це говорить про його масштаб і значущість. Платформа не вимагає конкретних строків реалізації, адже досягти її цілей непросто навіть для таких країн, як Швеція, чи інші скандинавські країни, які мають розвинену гендерну політику.
— До речі, що ви можете сказати про гендерну політику Швеції?
— Швеція — надзвичайний приклад, бо її гендерна політика впливає на життя не лише жінок, а й чоловіків. Ось декілька моментів: військовослужбовець може піти в декретну відпустку по догляду за дитиною, і це не викликає жодних запитань. Або ж, наприклад, є спеціальні дні, коли чоловіки з дітьми їздять за місто безкоштовно — така собі мотивація для татів проводити більше часу з дітьми. Там відпустка по догляду рівномірно розподіляється між обома батьками: післяпологова належить жінці, а доглядова — ділиться порівну. Якщо батько не скористався своєю часткою, ця відпустка не переходить до матері — вона просто згорає. І соціальна служба телефонує й нагадує: “Ваша дитина потребує вас”.
— На вашу думку, чи вдалося Україні реалізувати принципи Пекінської платформи?
— Ми рухаємося, але шлях непростий. Пекінська платформа закликає робити так, щоб жінки почувалися впевнено і могли реалізувати свій потенціал. В Україні досі є стереотипне уявлення про жіночі обов’язки — що жінка має вести дітей до садочка, займатися сім’єю. Але швидко стало зрозуміло: цим питання не вичерпується, адже гендерна політика впливає на загальне державне будівництво. Це питання не лише квот для жінок у парламенті, це питання того, як держава розуміє цілісне суспільство.
— Поглядаючи назад, чи можете ви сказати, що за ці 30 років глобальний рух за права жінок став сильнішим?
— Так, звісно. Але ціле покоління, яке піднімалося під впливом ідей Пекіну, тепер знову переосмислює цю платформу. Спочатку «гендер» розуміли як наслідок соціальних ролей, які людина виконує. Зараз відбувається відродження цієї ідеї. Чимало країн адаптують платформу під свої умови, як вони бачать себе в цих завданнях. Адаптація — процес унікальний. Можливість пристосувати “загальне” до свого “особливого”. Навіть Ісуса Христа в Китаї малюють з розкосими очима, а в скандинавських країнах він блондин.
Але головне — універсальність документу і його можливість адаптуватися в кожному куточку світу.
Це величезний шлях — від простого розуміння жіночих питань до всеохопної гендерної політики. І Пекінська платформа досі залишається надійним компасом у цій справі.
Участь представниць громадських організацій було підтримано Українським жіночим Фондом та ООН Жінки Україна.
Ukrainian Women’s Guard
SUPPORT US
Donate to Ukrainian Women’s Guard PayPal mail: [email protected]
DONATE ⇒https://www.uavarta.org/donat/
Subscribe to our channels and pages:
https://www.facebook.com/UkrZhinochaVarta
https://t.me/UWguardNewsEN
https://t.me/zhinkavarta
https://t.me/uaguard
https://instagram.com/ukrainianwomens_guard
