Контрактник 53-ї окремої механізованої бригади Євгена Обертинська: «Штірліц» зробив мені подарунок – відпустив до дітей у школу на свято останнього дзвоника
Приїзд мами став сюрпризом для двох її дівчаток – першокласниці Яни і восьмикласниці Даші з вінницької школи №22
Майже півроку минуло відтоді, як 37-річна Євгенія Обертинська підписала контракт із Збройними Силами України. Після трьох місяців підготовки у навчальному центрі «Десна» жінка опинилася у 53-ї окремій механізованій бригаді (ОМБ). Нині їхній підрозділ перебуває на «нулю», так військові називають передову. Дислокуються у районі села Троїцьке на Луганщині. Від них до позицій бойовиків – рукою подати. «Сепари» щодня роблять «подарунки» -«Подарунки» від «сепарів» прилітають щодня, – розповідає пані Євгенія. – Перед від’їздом, накрили 120-міліметровками. Б’ють також з «градів». Буває ДРГ обстрілюють з автоматів.
Євгенія уточнює, що вона не медик і каструлі на кухні теж не її справа. У неї у батальйоні зовсім інші завдання. Суто військові. «Штірліц», це позивний у заступника комбата, зробив відважній жінці подарунок. Відпустив на свято останнього дзвоника. -Він знає, що в мене двоє дівчаток, – розповідає пані Євгенія. Запитав, коли в школі свято і сказав, збирайся в дорогу. Мама є мама – у мене одразу сльози, бо ж відколи підписала контракт, ще не була дома і не бачила своїх дівчаток.
До Вінниці добиралася майже добу. З поїзда – попрямувала у школу, навіть додому не було часу заглянути.
Коли діти побачили маму, плакали і вони, і вона.
Це була справді дуже хвилююча зустріч. Відбувалася вона у присутності усіх учасників свята останнього дзвоника – учнів і вчителів. Дощ не дав можливості провести урочисту лінійку на подвір’ї. Всі зібралися у фойє школи.
Євгенія зайшла у військовій формі. Старша донечка Даша, вона закінчила восьмий клас, здається, завмерла на мить від несподіванки. Тим часом молодша Яна, позаду в якої навчання у першому класі, одразу кинулася назустріч мамі і за мить опинилася в неї на руках. Слідом підійшла старшенька. Вони не приховували сліз, незважаючи на те, що за ними спостерігали сотні пар очей.
Щиро дякуємо вам, пані Євгеніє, за те, що разом з іншими захисниками надаєте можливість усім нам жити в мирі, не знати вибухів і стрільби. Дякуємо за те, що ви виховали таких гарних, старанних, слухняних діток. Гості у військовому камуфляжі подарували корзину квітів.
Старша донечка Даша замінила маму дома. Так каже її батько Ігор і бабуся Людмила, мама Євгенії.
Разом з усіма гостя з фронту раділа святу, тішилася тим, що діти не знають, що таке вибухи, стрілянина, зруйновані будинки, загиблі люди. За давньою шкільною традицією, останній дзвоник лунає з рук першокласниці і випускника. Як зазначили ведучі, упродовж років навчання випускники чули приблизно 20 тисяч разів мелодію шкільного дзвоника.
Різнокольорові кульки поелтіли у дощове небо.Дехтоь з присутніх на свіяті нагадував, що дощ – це гарна прикмета у такий святковий день. Мати військовослужбовця Євгенії пані Людмила теж була на святі. Вона зізналася, що їй не так вже й важко справлятися з дівчатками. Людмила: -Обидві дівчатка дуже старанні і слухняні, – розповідає бабуся пані Людмила.
Старша Даша прибирає в домі, пере білизну, водить Яну на заняття у спортивну секцію. Сама Даша закінчила музичну школу по класу скрипки. ми з їхнім татом маємо свій клопіт – готуємо їсти, хоча Даша вміє пекти смачну шарлотку, кекси.
Батько щодня на роботі. У вихідні стараємося разом вибиратися у місто, щоб повести дітей у парк, на якусь виставку, чи в музей. Чоловік Ігор не приховує, що довго переконував дружину у тому, що це не її справа – брати до рук зброю. Вона збиралася йти добровольцем ще у 2014-му, – каже Ігор.
Тоді якось ми її відмовили від цієї ризикованої затії. Після отого Євгенія стала їздити волонтером. Проїхала всю передову. Після цього її вже не можна було зупинити. Я б пішов замість неї.
Але вона не погоджується. Поки дружина там, на Донбасі, кожен день для нас минає у тривозі.
Джерело
Всі фото з сайту https://vn.20minut.ua
Відділ моніторингу УЖВ
Телеграм канали:
