Категорії новин

Тактична медицина: коли кожна дія — про життя

Третій день навчання в рамках проєкту “Спроможна жінка – опора України” був присвячений тренінгу з тактичної медицини під керівництвом досвідченого інструктора Кирила Раскевича.

Це був не просто навчальний блок, це була глибока практика, яка залишиться з учасницями надовго. Цього дня кожна з них відчула, що в її руках — чиєсь життя. А дуже часто — її власне.

Проєкт впроваджується ГО «Українська Жіноча Варта» (УЖВ) за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Учасниці не просто слухали інструкції — вони відпрацьовували дії. Вчилися діяти швидко, чітко й без паніки. Моделювали реальні ситуації, у яких може опинитися будь-хто: під час обстрілу, аварії, на вулиці, вдома. Вчилися зупиняти кровотечі турнікетом, бинтами, підручними засобами. Тампували рани. Працювали в парах. Допомагали одна одній. Тренувалися на собі. У цих діях не було «мов би» — все відбувалося так, ніби поряд поранена товаришка, і її життя залежить від твоїх рук.

Найголовніше — це практика. Бо в критичний момент часу на пошук інструкцій немає. Є тільки ти, твої руки, твоя навичка і те, що маєш із собою. Якщо в тебе немає хоча б базового набору тактичної медицини, не варто розраховувати, що хтось прибіжить із аптечкою й врятує тебе. Це не про когось іншого. Це про тебе.

Саме тому важливо, щоб під рукою завжди були елементарні речі: турнікет — правильний, відпрацьований; медичні рукавички — твоя безпека; бинт чи марля; ножиці; перев’язувальний пакет; герметична наклейка на груди; маркер; ізраїльський бинт. Це простий мінімум, який здатен зберегти життя. І дуже часто — твоє власне.

А в тебе є елементарні засоби тактичної медицини?

Чи хоча б рукавички та турнікет?

Ці питання мають стати нормою.

Бо це — про відповідальність. Про готовність. Про життя.

Сьогодні ми прощаємося з учасницями цього заїзду наживо, але лише для того, щоб перейти до наступного етапу — онлайн-вебінарів, які продовжать шлях кожної до власної справи. А головне — підтримають. Бо всі ці дівчата тепер — частина жіночої спільноти. Створеної не словами, а справами. Справжньої. Української. Живої.

Ця публікація підготовлена ГО “Українська Жіноча Варта” за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) — це єдиний глобальний механізм, створений виключно для підтримки участі жінок у процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований представниками громадянського суспільства, урядів та ООН, є трастовим фондом, що мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудови міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного “Жінки, мир, безпека” та реалізують гуманітарну діяльність у 41 країні, що постраждали від криз.

Фото: ГО “Українська Жіноча Варта” / Тетяна Гордієнко