Категорії новин

Приниження нагородженням

Доброволець 93-й бригади з обуренням пише в “Фейсбуці” про несправедливий розподіл нагород у його частини:
“Нарешті-то пройшло це «урочисте повернення бригади»
Це було жахливо, мерзенно, огидно … Не можу підібрати потрібного слова. Я навіть не уявляв, що командування може так принизити АТОшніков. Не солдат, а БІЙЦІВ !!! які 13 місяців провели в АТО.
Ми приїхали в ППД ще днів десять тому. Людей у відпустки не відпускали, щоб всі були присутні на цьому заході. До самого заходу претензій немає! Все красиво, чинно і пристойно. Виступило командування, привітали нас з поверненням і подякували. Все норм. Але потім почався цей жах! Нагородження.
Я бачив як братики, які дійсно заслуговують нагороди, уважно вслухалися в прізвища в надії почути своє. І весь цей час здивовано спостерігали, як багато нагороджують штабних працівників. Ми навіть не уявляв що у нас так багато жінок в бригаді. Нагороди отримали навіть швачки! За що отримали медалі швачки, якщо ми платили їм гроші, що б перешити форму? І все це спостерігали бійці які більше року на передку пробули! Складно передати як вони себе відчували в той момент.
Як деякі з тих братиків з якими ми прийшли з батальйону «Донбас» в 93-ю, стояли мовчки, зціпивши зуби, і дивилися цей цирк. Ці не розуміючі погляди один на одного, на командирів. Це таке приниження! Так боляче було дивитися на братиків, які добровольцями прийшли захищати нашу з вами Україну, які втратили сім’ї, угробили здоров’я, та мало не здохли там, на передку! Які дивом вижили 17 січня при штурмі довбаного монастиря, які потім під обстрілом вгризалися в промерзлу землю в аеропорту на 17 висоті, в Опитному, Пісках ….
Вони не заслужили нагороду … Більш приниженими вони напевно ніколи себе не відчували. Там був один хлопець, який мовчки зняв з себе все нагороди і сховав їх у кишеню, а хвилин через 15 він просто розвернувся і пішов. Думаю він більше ніколи їх не повісить на себе. Я розумію його. Я свої нагороди ще не вішав на себе, а після цього приниження, напевно ніколи і не повішу. Бо соромно! Соромно перед братикам, які пройшли “вогонь і воду”, яких (якщо не помиляюся) 8 разів подавали на нагородження, але у відповідь отримували: “недостатньо героїзму»

Не хочете нагороджувати? Так хоча б не принижуйте їх!
Хотілося б запитати у командування бригадою.
Ви говорите, що ми повинні пишається своєю формою? А знаєте як ми її називаємо між собою? – “Аватарка”. Нам соромно її одягати!
Ви говорите: ми повинні з гордістю носити на собі нагороди? Як? Ви знецінили ці нагороди. Тепер ці нагороди яйця виїденого не варті.
Ви говорите: ми повинні пишатися ,що служимо в доблесній 93-й? ? Як ми можемо пишається коли ви нас принижуєте?

А головне, за що Ви нас так принизили? Ви ж могли хоча б довбані грамоти хлопцям дати, або вам паперу шкода?
Командування швидше за все прочитає цей пост. Але хотілося б, що б і наш президент прочитав цей пост. І є питання до президента.
“Пане президенте, ми бачили по телевізору як ви пишаєтесь Збройних силами України, незламним духом солдатів. Але в той самий час, ми своїми очима бачимо, як армія перетворюється в ту, якою вона була два роки тому, в таку армію, де можуть нагородити швачку.

Пане президенте, скажіть будь ласка: ми, добровольці, які коли було треба піднялись и прийшли воювати, а не папірці писати, ті котрі готові загинути в боротьбі за нашу з вами землю, за Україну, ті в яких вже є бойовий досвід. Ми більше не потрібні Україні та українському народові? ”

За матеріалами соціальних мереж

Відділ моніторингу «Української Жіночої Варти»