ВЧИНКИ, А НЕ СЛОВА
тел.: +380672199989  |  тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Гідність нації: турбота про вдів та матерів загиблих бійців

Текст на підтримку найвразливіших.

Тих, піклуватися про кого – наш священний обов’язок як українців, як громадян, як патріотів. Борг перед тими, хто віддали своє життя за наші все ще мирні будні в Києві, Дніпрі, Кропивницькому … Коли вони йдуть в Небесне воїнство, ті, хто поруч – жартуючий з останніх сил волонтер, маленька медсестричка з лікарні Мечникова, заляпаний їх же кров’ю побратим, – обіцяють їм, клянуться: ми не залишимо твоїх рідних, не хвилюйся, боєць! Ми допоможемо підняти на ноги твою дочку, навчимо сина захищатися, не дамо в образу дружину. Не переживай, брате, – ми доглянемо за твоєю мамою, вона не буде одна! Вони клянуться за всіх нас
Вдови бійців і їх діти-сироти, які часто жодного разу не встигли побачити тата. Мами, які втратили єдиного сина, у яких ніколи вже не буде онуків Їм більше нема на кого спертися, крім нас: українців, патріотів, громадян.
Тому мене порадувала свіжа новина від Української Жіночої Варти: вони за підтримки посольств країн НАТО (перші та головні, як зазвичай, наші самі надійні партнери – Литва, бо ж литовці як ніхто інший розуміють, як це мати під боком агресивного збройного монстра) ініціювали і починають вже перші підготовчі роботи для відкриття в Карпатах повноцінних реабілітаційного та навчального центрів саме для цих категорій – вдів і матерів загиблих воїнів.
Підтримати психологічно, дати відчуття захисту і потрібності, дати можливість самостійного заробітку (пенсії по втраті годувальника оформляються довго і на них, як на будь-яку солідарну пенсію, не виживеш, а саме не бути безпорадними утриманцями – дуже важливо для рідних загиблих героїв). Поки що головну підтримку проекту надають безпосередньо сільський голова с.Ясень, де і будуть працювати центри, Віктор Рараговскій і посол Литви Марюс Януконіс (це – Людина! Постійно десь їздить по Україні, цікавиться, що ще можна / потрібно зробити, пропонує і організовує допомогу – можливо, найактивніший і корисний посол в Україні).
Окремо буде вестися робота з бійцями після важких поранень, які отримали каліцтва: оздоровлення, реабілітація, професійна психологічна допомога (від українських фахівців-членів УЖВ і також від литовських партнерів), соціальна та економічна адаптація – навчання, отримання нової професії (про стару після втрати руки або ноги доводиться забути), перше робоче місце на одному з соціальних підприємств (теж складова проекту).
Це – найкращий вияв поваги до захисників і їх сім’ям. Це честь. Це наша національна гордість.

Щиро підтримую таку ініціативу і чим зможу – допоможу (буду писати, якщо що цікаве і нове буде). Ви теж приєднуйтесь, друзі.
Там напевно знадобиться в процесі створення багато чого – але зараз добре б підтримати інформаційно. Як завжди – щоб прискорити і спростити процедури узгодження, затвердження і оформлення документів у обласних чиновників Івано-Франківщини. Не ми такі – життя таке.

Так що поширюйте, публікуйте, посилайтеся – це потрібно і сім’ям захисників, і нам всім.
Тут трохи детальніше в інтерв’ю голови УЖВ Олени Білецької про проект:

На головному фото: вдова Катерина і син Саня старшини Віктора Гаркавенка – кіборга 3-го полку спецпризначення, загинув в липні 2015- го.

Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ

Джерело

Відділ моніторингу Української Жіночої Варти