ВЧИНКИ, А НЕ СЛОВА
тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

«Недовикористання потенціалу жінок — це велика помилка», або Погляд на проблему рівності крізь гендерні лінзи

В Україні тривалий час Збройні Сили залишалися чи найконсервативнішими щодо перебування жінок на військовій службі. Про нові тенденції гендерної політики у сфері оборони та безпеки ми поцікавились у правозахисниці, гендерної активістки, голови правління Інформаційно-консультативного жіночого центру Олени Суслової

— Пані Олено, скажіть, будь ласка, як давно ви займаєтесь питаннями гендерної рівності і чому саме цю проблематику вважаєте актуальною?

— На життя я дивлюся крізь гендерні лінзи вже більше 20 років, і це не випадковий вибір, і навіть не спосіб заробляння грошей, а мій власний спосіб життя. З кожним днем дедалі більше переконуюся, що недовикористання потенціалу жінок-професіоналів у всіх сферах нашого життя — це велика помилка.

Як показали дослідження, жінки дуже добре себе проявляють там, де або старі правила не діють, або взагалі немає правил. Що вони тоді роблять? Вірно, жінки самі встановлюють ці правила. Це дуже добре проявляється і в армії. Якщо ми говоримо про українську армію, то бачимо, що 100% жінок, які прийшли на військову службу, зробили це добровільно. А що може бути краще за свідомий вибір? Я в жодному разі не хочу ідеалізувати, адже і мотивація добровільності теж може бути різною. Але сьогодні для країни надто важлива якість Збройних Сил, тому варто не зважати на стать, а брати до уваги лише професіоналізм.

Довідка . За даними Головного управління персоналу ГШ ЗС України, нині у Збройних Силах України налічується понад 23 тисячі військовослужбовців-жінок, 3,2 тисячі з яких є офіцерами. Для порівняння, 2008 року військовослужбовців-жінок було тільки 1800 осіб (з них 1151 — офіцер).

— Для українських військових, які брали участь у миротворчій місії в Іраку, було вкрай незвично, коли на військовому аеродромі їх зустрічав не поставний чоловік, а тендітна жінка — капітан американської армії, яка на той час була комендантом військового містечка. (До речі, резервістка американської армії, удома її чекали троє дітей та чоловік, який перебував у відпустці по догляду за дітьми зі збереженням зарплати та місця роботи. — Авт.). Я знаю, ви побували в 50 країнах. Які там моделі гендерної політики, зокрема в секторі оборони і безпеки?

— В усьому світі демократичне суспільство вже давно позбулося стереотипів сприйняття слабкої статі лише у ролі матерів та домогосподарок, і це факт. Однозначно досвід країн Євросоюзу відповідає вимогам антидискримінаційних положень та директив, суспільство позбавлене протекціоністських підходів.

Приміром, в арміях різних країн — членів НАТО жінки вже давно обіймають найвищі керівні посади, а в армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) служать усі придатні за станом здоров’я нарівні з чоловіками. В Австралії з 2011 року вже немає жодних обмежень для жінок на будь-яких посадах, де кілька років тому Міноборони США відкрило всі штати для жінок, а в Норвегії аналогічний закон ухвалено ще 1985 року.

Проте, на мою думку, недоречно запозичати навіть ідеальні моделі. Це як намагатися вирощувати екзотичні фрукти у країні з помірним кліматом. Ми можемо їх любити, проте, як не крути, зростати в нас вони не будуть. У нашому суспільстві було б достатньо, аби жінки та чоловіки мали рівні права не тільки на папері, а й у реальному житті.

Так, у Швеції держава надає родині спільну відпустку по догляду за дитиною на 16 місяців, з них 6 місяців її має доглядати чоловік. І байдуже, служить він в армії чи ні. Цікавий підхід як у вихованні, так і в розподілі обов’язків, чи не так?

— На вашу думку, наскільки ефективно впроваджуються сьогодні принципи гендерної рівності у Збройних Силах України?

— Для кожної сфери є своя мантра, як то кажуть. Якщо говорити саме про гендерну проблематику в сфері оборони та безпеки, то це безперечно Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека», ухвалена ще 17 років тому. У лютому минулого року завдяки зусиллям громадськості, міжнародних організацій та державних інституцій України було затверджено Національний план дій з її виконання на період до 2020 року. Міноборони почало просуватися в цьому напрямі доволі активно. Вже створено робочу групу з метою забезпечення комплексного підходу до врегулювання проблем гендерної рівності з 19 представників структурних підрозділів, також залучені громадські організації.

— Які конкретні кроки вже зроблено?

— Рік тому оперативно змінено наказ щодо жінок-військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу, для яких стали доступні майже 100 військових «бойових» посад. Водночас чимало з них залишаються «закритими», особливо у спеціальних підрозділах та Високомобільних десантних військах. Низка змін до переліку бойових посад для жінок-військовослужбовців офіцерського складу запланована вже на цей рік.

Нині багато командирів вважають, що жінка в армії не потрібна, вона послаблює готовність підрозділу, не виконує на рівні з чоловіками певні завдання, а так не має бути.

— Однак ви зі мною погодитесь, якщо проаналізувати чинне законодавство, то у Збройних Силах України до жінки все ж таки «особливе» ставлення, більш лояльне. Чи плануються зміни в цьому напрямку?

— Громадською організацією «Юридична сотня» розроблено законопроект, аби надати особам обох статей рівні можливості щодо укладання контракту на проходження військової служби, закріплюється принцип, за яким жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками, що передбачає рівний доступ до посад і військових звань та рівний обсяг відповідальності під час виконання обов’язків військової служби. А ще мають бути скасовані необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі та проходження військових зборів.

Окрім лімітованого переліку військових посад, на які можуть бути призначені жінки, діють обмеження щодо направлення жінок у службове відрядження, не призначаються вони і до складу добового наряду тощо. Тому командири неохоче приймають жінок на службу, оскільки через законодавчі обмеження на такого військовослужбовця можна покласти значно менше завдань, ніж на чоловіка. Законопроект усуває ці проблеми.

— Як Інформаційно-консультативний жіночий центр допомагає війську?

— Ми підписали Меморандум про співпрацю з Генеральним штабом ЗСУ, і це для мене велика відповідальність. Для нас важливо, щоб люди на місцях розуміли загальний гендерний підхід. А це неможливо без освітнього та інформаційно-просвітницького компонента. Ми вже провели зустрічі з різними категоріями військовослужбовців на Яворівському полігоні та в 169-му навчальному центрі у Десні, зустрічалися з військовими юристами, які приїжджали на курси підвищення кваліфікації до Генерального штабу ЗСУ. Нині співпрацюємо із «сіміками».

Ми дізналися, що в Україні у 197-му центрі підготовки сержантського складу почали навчати сержантський склад за натовськими стандартами. Буквально в останню мить внесли зміни до цього курсу, включивши предмет гендерної рівності. Прийняли без застережень. До речі, на нещодавній зустрічі, яка відбулася в межах реалізації стратегії НАТО програми «Жінки. Мир. Безпека», одна із представниць зауважила: «Якщо ви просуватиметеся такими кроками, то згодом НАТО буде підвищувати кваліфікацію щодо гендеру і в Україні». Чому б ні? (Усміхається).

Тетяна МОРОЗ

Джерело

Відділ моніторингу Української Жіночої Варти