ВЧИНКИ, А НЕ СЛОВА
тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Сьогодні річниця смерті Ольги Басараб, української громадської і політичної діячки, дипломатки та розвідниці, яку було закатовано польською поліцією 12 лютого 1924 року (було 34 роки).

Ольга Басараб (1 вересня 1889, с. Підгороддя, тепер Рогатинський район, Івано-Франківська область — 12 лютого 1924, м. Львів), уроджена Левицька — українська громадська і політична діячка, українська дипломатка та розвідниця.

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 року в селі Підгороддя на Рогатинщині в родині відомого громадського діяча Михайла Левицького. Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері (Сілезія), ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі (1902—1909) та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві «Дністер», Земельному іпотечному банку. У 1910—1911 роках викладала у торговій школі та водночас проходила практику в Українському Кредитовому Союзі у Тернополі.

10 жовтня 1914 року вийшла заміж за студента «Політехніки» Дмитра Басараба, який очолював студентське товариство «Основа». 22 червня 1915-го Дмитро Басараб загинув на італійському фронті в своєму першому бою.

Ольга Басараб організатор 1 жіночої чоти Легіону УСС у Львові. У 1918—1923 рр. працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, бухгалтером посольства УНР у Відні, водночас була українською розвідницею. З метою збору військово-стратегічної та політичної інформації вона відвідувала Данію, Німеччину, Норвегію та інші держави. Працювала у «Комітеті допомоги раненим і полоненим» у Відні та в «Комітеті допомоги цивільному населенню», за що отримала відзнаку Міжнародного Червоного Хреста. Член управи Українського жіночого союзу у Відні.

Після ліквідації дипломатичних представництв УНР 1923 р. Ольга переїхала до Львова, де стала членом Головної управи філії Союзу українок у Львові, активно співпрацювала з Українською Військовою Організацією, була зв’язковою полковника Євгена Коновальця.

Як член УВО 9 лютого 1924 р О. Басараб була заарештована польською поліцією. О шостій годині ранку. Під час обшуку квартири, яку вона винаймала разом зі Стефанією Савицькою по вул. Виспянського (тепер — Вишенського) було виявлено пакунок з розвідувальними матеріалами про дислокацію військових частин польської армії й обох жінок було заарештовано. Їх звинуватили в шпигунстві водночас на користь ваймарської Німеччини та більшовицької України та ув’язнили в тюрмі по вул. Яховича (нині — Ак. Кучера, 5), де Ольга Басараб провела три дні.

Поліціянти здогадувалися, що вдалося заарештувати поінформованого представника українського опору, тому допити були «інтенсивними», із застосуванням тортур. Два останні відбулися 12 лютого в передобідній час і від 21.00 до 03.00. Вранці Ольгу знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери.

Найправдоподібнішою версією є катування Ольги Басараб слідчим Левом Кайданом: не стерпівши принижень, горда українка померла. Існує й версія, що позаяк ґрати в’язниці були надто високими для Ольги (її зріст становив 152 см) і також беручи до уваги свідчення вартового, що після допиту Ольга не могла йти самостійно і її до камери несли, замотану в мокре рядно, її могли повісити слідчі.

Завдяки агентам УВО у цій в’язниці не вдалося приховати факту смерті Ольги Басараб. Маніпуляції поліції спричинили масове обурення. Кампанію протесту розпочав «Союз українок» (Ольга була бухгалтером цього товариства). 20 лютого, акцію продовжили інші українські товариства Львова, Галичини й осередків еміграції. Голова українського клубу в Сеймі Республіки Польща Сергій Хруцький виступив з інтерпеляцією (депутатським запитом). Єврейський клуб узагалі вимагав створити спеціальну депутатську комісію для дослідження умов утримання в’язнів у польських в’язницях. Польська влада змушена була розпочати слідство.

 

26 лютого відбулася ексгумація тіла Ольги Басараб. Експертиза виявила, що останні дні життя Ольга провела, зазнаючи страшних тортур, зокрема, на тілі були численні гематоми, сліди від катування струмом, а також у жінки були вивернуті суглоби.

Серед лікарів, які проводили розтин, був єдиний українець — доктор Мар’ян Панчишин. Адвокатом родини загиблої був Степан Шухевич. Слідство у справі загибелі О. Басараб невдовзі припинили «за відсутністю складу злочину».

Після ексгумації та експертизи тіло Ольги Басараб перепоховали на Янівському цвинтарі за участі декількох тисяч львів’ян і під надзором кількасот поліцейських.

 

Українська Жіноча Варта