тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Захисниці. Частина 4.

Марина Чубаренко, солдат, 35 років

Навіть в сучасних реаліях, можна все ще почути фразу «не жіноча це справа». Твоє рішення пов’язати себе з військовою сферою – це була чітко сформована громадянська позиція, протест проти стереотипів або феміністські погляди?

Чесно кажучи, спочатку це була батькова ідея. Він хотів сина, який обов’язково б служив в армії, але так як народилася я, дівчинка, тому і служити довелося мені. У віці 18 років (2001 рік), коли почалася моя служба, я не особливо розуміла всю систему, але в результаті своїм вибором залишилася задоволена. За цей час я встигла не тільки стати частиною армії, а й навіть попрацювати в Лук’янівському СІЗО.
Коли я брала для себе рішення пов’язати свою діяльність з військовою сферою, над Україною тоді ще було мирне небо, але в результаті і на мені відбилися всі події, які зараз відбуваються в нашій країні. І навіть якщо вони не зачепили мене фізично, то торкнулися емоційно, тому що я відчуваю себе патріотом своєї держави. Мені боляче за всіх хлопців, яким довелося дізнатися, що таке війна, за їх батьків і близьких, і за всю націю в цілому.

Марина, ти вже сказала, що твій батько був безперечно «за», щоб ти служила, а як на це відреагувала тоді мама і друзі?

Так, я не приховую той факт, що саме батько хотів і, скажімо так, привів мене у військову сферу, але я не шкодую. Сьогодні, тата вже немає з нами, але я щиро вдячна йому за те, що він допоміг мені з таким важливим вибором в житті. . Моя ж мама зовсім не була проти щоб я служила.

Цікаво зрозуміти всю «кухню» зсередини, тому розкажи про реалії військової служби з позиції дівчата. До тебе було особливе поблажливе ставлення, навпаки ще більш жорсткі вимоги або до чоловіків і жінок ставилися «на рівних»?

Що стосується ставлення до жінок в українській армії, то воно абсолютно адекватне. Я зустрічала дуже багато чоловіків, які займають керівні посади, і вони кажуть лише одне: «Ви всі рівні». Якщо ти навіть потрапиш до військової частини, де йде підготовка до АТО, то там ідентична ситуація. Ти не зіткнешся з тим, що якщо ти жінка і у тебе намокли ніжки, то ти можеш сміливо йти і відпочивати; відповідно, ніхто і не буде ставитися до тебе жорсткіше і питати з тебе більше, ніж того вимагає статут.

Я особисто відчуваю, що ми рухаємося в правильному напрямку і поступово служба в українській армії виходить на більш високий якісний рівень. Наприклад, коли ти приїжджаєш до навчального центру, там обов’язково буде і чоловіча, і жіноча казарми, зарплату для армійців підвищили, активно зростає інтерес до служби і серед жіночої аудиторії.

Зараз вже все настільки впорядковане, в порівнянні з тим же 2001 роком, що можна сміливо стверджувати – для жінок нині намагаються створювати більш комфортні умови. Навіть, наприклад, у нас в військкоматі стан справ такий, що дозволяє в разі необхідності перейти на цілодобовий режим роботи; є абсолютно все, аж до розкладачок

Марина, ти та дівчина, яка не тільки служила в армії, а й працювала в СІЗО. За твоїм особистим відчуттям, чи відчуваєш ти зміни у своєму характері в слідстві твого професійного досвіду?

Потрібно розуміти, що я працювала в двох абсолютно різних структурах, і якщо говорити про якийсь відбиток на характері, то він стався вже точно не після моєї армійської служби. У СІЗО особливий контингент жінок, вони дуже жорстокі. За час моєї роботи я бачила різні картини, які назавжди залишаться в моїй пам’яті і про які не хочеться зайвий раз згадувати
Саме в цей період я сильно почала змінюватися, можу порівняти свій стан лише з повною деградацією особистості. Моя робота позначалася на побутових дрібницях, на елементарному спілкуванні з дітьми, і тоді мій чоловік прийняв правильне рішення, що я повинна покинути цю структуру. Я повернулася до військової сфери. Зараз роботи у мене багато, але вона цікава.

На сьогоднішній день вже є наказ, який під час призову офіцерів запасу зобов’язує і жінок, і чоловіків залучати до армійської служби на рівних умовах. Чи відчуваєш ти реальне відчуття страху перед можливістю опинитися в епіцентрі бойових дій?

Перш за все, мене не взяли в АТО лише з тієї причини, що я мати двох дітей. З іншого боку, ми всі військовозобов’язані і приймали присягу на вірність українському народові. Як я вже говорила, за роки моєї служби я зрозуміла, що, дійсно, і жінки, і чоловіки в українській армії – рівні, тому якщо покличуть, підемо виконувати свій обов’язок без зайвих розмов.

А чи залишив відбиток на твоє бажання завжди залишатися жінкою вибір на користь військової кар’єри? Туфлі, сукні, косметика – відійшли на другий план?

Саме так. Чесно, я підбори практично не ношу. Якщо мені необхідно взути туфлі і вдягнутись у плаття, то це тільки для коханого чоловіка, коли ми йдемо в ресторан або з приводу якихось подій і свят. На роботі я себе відчуваю, як «риба у воді», можливо тому мені настільки комфортно бути в формі. Навіть, якщо вибирати між повсякденним і військовим одягом – я віддам перевагу формі.

Марина, ти мама двох дівчаток. У майбутньому, коли вони виростуть, ти б хотіла, щоб вони мали відношення до військової сфери?

Моїй старшій доньці вже 12 років, молодшій зараз 8. Старша займається тенісом, і я завжди хотіла, щоб вона рухалася по спортивних сходах. Але буквально недавно вона підійшла до мене з питанням: «Мама, а якщо я піду по твоїх стопах?». Чесно, я буду підтримувати і пишатися її рішенням, як це робив мій тато. Найголовніше, щоб це був свідомий вибір і кожна з моїх дівчаток йшла за своїм покликанням

Ганна ЯРОШЕНКО,
Ганна ІВАНЕНКО

Фото: Катерина СИНЕЛЬНИЧЕНКО

Джерело: sunny7.ua

Відділ моніторингу Української Жіночої Варти