тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Відео. Мати житомирського військового Артема Абрамовича на кладовищі відкрила конверт із вцілілим паспортом сина

З квітами для 24-річного офіцера 30-ї бригади Артема Абрамовича люди сходяться на житомирське військове кладовище. 10 жовтня старшого лейтенанта командира танку тут поховають вдруге. Його екіпаж у складі 25-річного Петра Барбуха і 40-річного Ярослава Антонюка героїчно загинув під час нерівного танкового бою поблизу с. Никифорове в Донецькій області, прикриваючи відступ поранених та контужених бійців 30-ї окремої механізованої бригади. Встановити особи загиблих і поховати двох бійців змогли тільки через 9 місяців за допомогою ДНК-експертизи.

«Тіло Артема було вивезене в двох мішках. Ще в одному мішку було евакуйоване тіло другого члена екіпажу. Це Петро Барбух, але у мене в пошуку залишався третій член екіпажу. Це Ярослав Антонюк. Мама Артема проявила велику мужність. По-перше, вона сама вивчала всі документи, як експерт. І вона знайшла розбіжності в документах. Тому підставою для проведення ексгумації були саме розбіжності в документах, і також вичерпаність версій по пошуку Ярослава Антонюка», – експерт відділу пошуку і визволення полонених Генерального штабу ЗСУ Ірина Баданова.

Мама бійця зізнається, наважуючись на ексгумацію, вона в першу чергу хотіла переконатися, що поховала дійсно свого сина.

«Я почала дивитися ці документи. Я, як потерпіла сторона, маю право мати всі ксерокопії документів у себе. І я почала вивчати ці документи. І почуття, що щось не так, що документи не в порядку. Так, я мама, і я повинна знати. Краще б, звичайно, щоб моя дитина була живою, але я повинна знати: він тут або не він. Може він десь похований як невідомий, під номером. Тому і вирішили подавати та писати клопотання. Я написала, тому що я з цим би не жила. На ексгумацію», – розповідає мама загиблого військовослужбовця Світлана Абрамович.

Результати експертизи ошелешили – у могилі Артема виявили рештки обох його побратимів, у тому числі і Ярослава Антонюка, якого вважали зниклим безвісти.

«Провели ексгумацію, призначили ряд ДНК-експертиз в ДНДЕК центрі вмісті Києві. На даний час нам відомо, що в місці поховання Артема Абрамовича також знаходились рештки Антонюка. Тобто, більше трьох років Антонюк не був встановлений і вважався безвісти зниклим в зоні проведення АТО. На даний час встановлений, про що повідомлено жінці і винесена відповідна постанова про встановлення особи», – розповів старший слідчий слідчого управління ГУНП у Житомирській області Сергій Іванисько.

10 жовтня на перепоховання Артема Абрамовича на Смолянське військове кладовище приїхала дружина механіка-водія екіпажу Ярослава Антонюка Ніна.

«Я знайшла свого чоловіка. Три роки й два місяці я не знала де він. Я буду знати, що мій чоловік вдома, я буду знати де він, діти будуть знати де їх батько, мати буде знати де її син. Я розумію, що це людський фактор, багато, але це ж все-таки так само останки якихось людей, чиїхось рідних», – дружина загиблого військовослужбовця Ніна Антонюк

Під час ексгумації експерти виявили вцілілий паспорт Артема. Відкрити конверт з документом мама наважилася тільки на кладовищі. Чому паспорт знайшовся тільки зараз, а експерти, які у 2015 році проводили розслідування, не ідентифікували третього бійця, не можуть збагнути ні пошуковці, ні рідні загиблих.

«Нам вдалося знайти фрагменти, як нам здалося, більше двох осіб, фрагменти їх тіл. Ми їх упакували, зафіксували номер, відповідні документи склали, відвезли на територію України, і віддали органам СМЕ. Другий раз ми були, там ще швидше за все були рештки під баштою, яка лежала на землі. Лише тільки в листопаді місяці, 23 листопада 2014 року, ми побачили, що башти немає. Ми обстежили територію і знайшли фрагменти тіла ще однієї людини. Теж зафіксували, задокументували і завезли представникам СМЕ. Далі нас не допускали до процесу дізнання, ідентифікації», – розповідає голова ВГО пошукових організацій «Союз «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін.

«Оскільки слідчі органи були паралізовані в той час, з багатьох причин, то нікому не спадало на думку, що пошуковці могли привозити в одному мішку рештки кількох тіл. Приблизно така ситуація склалась і з цим танковим екіпажем 30-ї бригади. Тобто, не було на місці, тобто, взагалі не було слідчого, який би збагнув, що потрібно працювати нестандартно, по-іншому. Так само судово-медична експертиза Запоріжжя. Там всі насправді гарні люди, гарні фахівці, але їм не спадало на думку, що треба три мішки викласти і відсортувати належним чином», – каже заступник директора Національного військово-історичного музею Ярослав Тинченко.

Ярослава Антонюка поховають у Новограді-Волинському після завершення слідчих дій. Після цього Світлана Абрамович планує вимагати проведення службового розслідування, аби такі випадки більше не повторилися.

«Просто розуміємо, що це наруга над тілами наших хлопчиків. Все, що вивезли з таким трудом хлопці, воно все там. Їх ніхто просто-на-просто не відкривав. Я не вберегла дитину живою, як мама. Я присвячу цьому своє життя, мені втрачати нічого, для того, щоб інші мами отримали, нехай в такій якості, але дітей додому. Бо на Краснопольскому кладовищі Запоріжжя, я 99% даю, що там половина таких хлопців, з яких ось так провели експертизу. І тому у нас стільки невідомих похованих. У 21 столітті», – каже Світлана Абрамович.

Як повідомляв Житомир.info, 22 травня вночі житомиряни навколішки зустрічали загиблого військового Артема Абрамовича, якого рідні розшукували 9 місяців. Через 4 місяці на фасаді ліцею в Житомирі, де він навчався, відкрили дошку пам’яті захисника.

Дежерело: Житомир.info

Відділ моніторингу Української Жіночої Варти