тел.: +380686847461
uzv.ukraina@gmail.com
Меню

Ганна Золотаренко – гетьманша, яка зцементувала Україну

Страшна поразка під Берестечком геть підірвала Богданову віру в себе й у майбутні перемоги. Хмельницькому здавалося, що після цього він уже не зможе піднятися, щоб іти далі. Там же, під Берестечком, його наздогнала звістка про страту другої дружини – вродливої, але віроломної Гелени Чаплинської, яка хоч і вносила в його життя суцільний хаос, але водночас була й спочинком, дурманною, хмільною, аж наркотичною розрадою. “Не такою має бути справжня гетьманша, не до лиця Богданові ця шельма”, – говорила позаочі козацька старшина. Під Берестечком світ померк, згас, вилиняв.

Не було вже ні надій, ні бажань. Здавалося, після такої поразки гетьман уже не зможе підвести голови. Але згодом – наче в казці, де запланований хепіенд – з’явилася вона, Ганна Золотаренко, третя дружина Хмельницького.

Народилася Ганна Золотаренко в першій половині ХVII століття в Корсуні в міщанській родині. Імовірно, її батько був ювеліром-золотарем, звідси й походить прізвище. Двоє її братів – Іван та Василь – були яскравими представниками козацької старшини. За неточними даними, перш ніж стати дружиною гетьмана, Ганна встигла двічі побувати в шлюбі, обидва рази стала вдовою. Від перших шлюбів мала чотирьох синів. Це чи не все, що відомо про її “догетьманське” життя.

Як і де вони з Богданом Хмельницьким познайомилися, достеменно невідомо, але обвінчалися в Корсуні, улітку 1651 року. Весілля було дуже бучним і багатим. На цей момент Ганні було від 45 до 50 років. Від двох перших дружин Ганні Золотаренко дістався тяжкий спадок: занедбане господарство, де кожен робив що хотів і крав скільки міг; геть загасле сімейне вогнище – уже дорослі діти не трималися купи, були не навчені поважати старших і поводитися гідно; розбите Богданове серце – поразками й недавньою смертю Гелени.

Пам’ятаючи, що Гелену Чаплинську стратив Богданів син Тиміш, Ганна передусім налагодила теплі стосунки з пасинками й падчерками. Коли вона ввійшла в дім, запальний і скорий на розправу Тиміш став розважливішим, стриманішим, а Юрась, поступившись її порадам та вмовлянням, поїхав навчатися в Київ. Її дітей од перших шлюбів усиновив Хмельницький, вони носили його прізвище. Не залишилися без привілеїв і Ганнині брати – після того, як сестра стала гетьманшею, вони дуже швидко зробили достойні військові кар’єри.

Спрямовуючи родинне життя в правильне русло, Ганна намагалася дивитися далі, насамперед – у напрямку козацької старшини. На той час там не було єдності. Кровопролитна війна з Польщею, численні поразки, незадоволення козацтва гетьмановим шлюбом із Геленою – усе це сіяло розбрат і чвари. На думку деяких істориків, саме Ганна Золотаренко, швидко оцінивши загрозливе становище, налагодила цінні зв’язки, примирила й заспокоїла численних козацьких ватажків, незадоволених Богданом – цим самим гетьманша ніби зцементувала хитку споруду української держави, яка ось-ось могла впасти.

Колись занедбане й розкрадене господарство за часів Ганни знову розрослося, зажило новим життям. У гетьманському маєтку встановилися нові порядки: з’явився оркестр, який став окрасою бенкетів та учт, а також сад, розбитий у садибі з тонким смаком та справжнім європейським шиком.

Ганна Золотаренко, схоже, була жінкою мудрою, сміливою й честолюбною – і цим випереджала свій час. Вона вміло призначала відповідальних за певні ділянки роботи, наділяла їх своєю довірою, випробовувала відповідальністю, наближала й віддаляла від себе. Подейкують, що й сам Богдан Хмельницький був не від того, щоб послухати її розумних порад. Ганна Золотаренко постійно брала участь у дипломатичних зустрічах і прийомах. Уміло підтримувала світську розмову. Говорила небагато, але рівно стільки й саме так, щоб усі її почули й зрозуміли, що її слово – то вже майже слово гетьмана.

Є свідчення, що сама польська королева Марія-Людвіга теж хотіла прихильності від могутньої гетьманші. Вона прислала Ганні щедрі подарунки й листа, у якому прохала стати посередницею в нелегкій справі встановлення миру між Україною й Польщею.

З думкою гетьманші звірялася не тільки родина, а й старшина, і посли, і вельможі. Ганна Золотаренко – чи не єдина в історії – навіть видавала універсали на зразок гетьманських, підписуючись “Ганною Гетьмановою-Богдановою”. Ці документи мали неабияку силу. В історії зберігається згадка про універсал, що стосувався земель Густинського монастиря – у ньому Ганна Золотаренко заборонила міщанам займати монастирські землі.

Богдан Хмельницький безмежно довіряв своїй дружині, а вона мала на нього величезний вплив. У своєму третьому шлюбі гетьман здобув якщо не сліпуче щастя, то принаймні розмірений і сталий спокій, упевненість у завтрашньому дні – своєму та всієї України.

У серпні 1657 Ганна Золотаренко зосталася вдовою. Деякий час поживши в гетьманському маєтку, Ганна Золотаренко приймає чернечий постриг під ім’ям Анастасії й доживає свого віку в Києво-Печерському жіночому монастирі. За що вона молилася, про що думала й чого бажала в останні роки, ніхто не знає – про це не написали в літописах. Але те, що там написали, переконливо свідчить – Ганна Золотаренко була не просто третьою дружиною Богдана Хмельницького. Вона була єдиною справжньою гетьманшею, яка знала ціну родині, розуму і навіть булаві…

Сергій ОСОКА

Джерело: povaha.org.ua

Відділ моніторингу Української Жіночої Варти